Невидима праця вчителя.

   Вчителювання – це перш за все невидима праця (invisible labor).

   На Заході є чимало досліджень, в яких науковці розглядають професійну діяльність освітян як переважно невидиму працю.

   Невидима робота – це те, що ніхто не бачить, але ця невидима праця насправді має величезне значення.

   Бо це справжня педагогічна робота. Робота в тиші. Не на публіку.

   Не даремно ж всілякі гуру саморозвитку рекомендують: зростай у тиші, нехай про це говорять результати, а не самопіар.

   Звісно, те, що ми практикуємо тет-а-тет, не відразу стає очевидним. Результати говорять згодом… В освіті часто їх можна побачити на віддалі десятиліть.

   Багато найвидатніших вчителів ніколи не здобудуть престижних нагород, не накопичать багатства чи не стануть відомими.

   Вони просто з'являються щодня, запалюють уми та змінюють життя – урок за уроком.

   Їхній вплив тихий, але глибокий.

   Насправді найбільший вплив на учнів справляють невидимі, невимірні, невказані в описі роботи педагогічні дії, які не відобразяться у звіті чи огляді.

   Наприклад, коли ми тихо на перервах між уроками допомагаємо учням розвивати впевненість у власних силах, підтримуємо мислення зростання, стійкість та самосвідомість.

·         У ліцеї Героїв Крут, найважливішим є те, що ми робимо, коли ніхто не дивиться. Коли немає гри на публіку. Коли ніхто не очікує оплески.

Тобто виконуємо роботу, коли ніхто цього не помічає. Особливо тоді. Бо саме тоді народжується справжній імпульс.

Це спонукає нас замислитися над тим, як вимірювати освітню реальність. Адже показником її ефективності точно не є спеціально створена гарна картинка «проведених заходів» та «здобутків», про які свідчать грамоти та дипломи.

·         Що визначає вплив вчителя на ліцеїстів: те, що можна виміряти, чи те, що змінює їх внутрішньо?

·         Коли ліцеїсти діляться думками чи, як зараз модно казати, інсайтами чи коли непомітно змінюються їхні ціннісні орієнтації, навчання стає актом самопізнання, а не дотримання формальних вимог? Це перетворює навчання на спільне дослідження, діалог...

·         Як би виглядала оцінка праці вчителя, якби ми почали цінували його спроможність забезпечити невидиме зростання, так само як і видимі результати?

·         Якби ми уважніше придивлялись до того, що не є обов'язковим за програмою, але саме це є справжнім результатом педагогічної дії?

 

Є і невидимі синці: має місце моральна травма та системна зрада вчителів.

Є і невидимі нагороди.

Ми також визнаємо, що для педагогів існують невидимі винагороди. Це роками допомагало багатьом залишатися в професії. Винагорода не обов'язково прийде у вигляді грошей чи навіть вищих балів. Вона приходить через десятиліття після того, як учні залишають нас. Вона приходить, коли вони з повагою, вдячністю та ніжністю згадують вчителів, які змінили їхнє життя, тих, хто вірив у них і допомагав їм бачити далі моменту, у майбутньому можливостей.

У кожного вчителя є дві роботи: та, яку бачать усі, — уроки, зошити, контрольні… і та, яку не помічає майже ніхто, але саме вона створює справжнє навчання.

Ось ті самі «10 невидимих дій», які знає кожен учитель:

1.   Планування уроку в голові у той час, коли вчитель зайнятий побутовими справами. Учитель може готувати борщ, а думати: «Який приклад дати завтра на уроці математики?»

2.   Підбір матеріалів, який ніхто не просив, але всі потребують. Презентації, відео, індивідуальні завдання, що «пояснюють краще».

3.   Турбота про дітей, яка не входить у посадову інструкцію. Побачити сум у чиїхось очах і тихенько запитати: «У тебе все добре?»

4.   Перевірка робіт у той час, коли інші вже відпочивають. На кухні, у маршрутці, у перерві між власними справами.

5.   Переживання за кожного, навіть коли ніхто цього не бачить. Учитель пам’ятає, хто хворів, хто сумував, кому важко.

6.   Пошук способу пояснити ще раз, інакше, простіше. «Не зрозумів? Добре, спробуймо по-іншому».

7.   Мікропаузи, коли треба зібратися і не показати втому. Посмішка, навіть коли бракує сил.

8.   Створення безпечної атмосфери у класі — це теж щоденна праця. Наприклад, коли дитина не боїться помилятися.

9.   Особисті витрати: час, нерви, інколи навіть гроші. Бо хочеться, щоб дітям було цікаво та комфортно.

10.                Тиха гордість за маленькі перемоги учнів. Не завжди показана вголос, але завжди відчутна всередині.

У роботі вчителя багато того, що не виміряєш у годинах і не побачиш на фото.

Це — тиха щоденна робота серця.

Тож якщо ви сьогодні відчуваєте втому — знайте: ваша невидима робота робить видимим майбутнє дітей.